Попри війну, щоденні виклики та складних суперників, українське водне поло продовжує жити. Нові обличчя в збірній, іноземні фахівці, важливі матчі — усе це формує нову історію. І навіть у найважчі моменти спорт залишається точкою опори, символом сили та надії.
Про підсумки єврокваліфікації, нове покоління гравців, перші кроки Йошко Крековича та виклики, з якими стикається українське водне поло в умовах війни — у розмові з президентом Федерації водного поло України Олександром Свіщовим.
– Пане Олександре, нещодавно завершилися кваліфікації до чемпіонату Європи серед чоловіків і жінок. На жаль, українські збірні не пробились до фінального етапу. Як Ви оцінюєте виступ команд?
– Обидві наші команди мали амбітну мету — вийти до фінальної стадії. Група була складна як у жінок, так і в чоловіків, але я побачив у гравцях характер і бажання боротися. Жіноча збірна наразі проходить етап оновлення: новий тренер формує молодий колектив, і для багатьох дівчат це був дебют на такому високому рівні.
Михайло Лебедєв виконує велику й кропітку роботу. Водночас це чудовий шанс для гравчинь: показала гру — отримаєш виклик до збірної. Але для зростання потрібні не лише талант і мотивація, а й терпіння, стабільність, довіра. Ця команда має потенціал стати справжньою силою.
– А як Ви оцінюєте виступ чоловічої збірної?
– У цій кваліфікації я побачив у хлопців справжній вогонь в очах. У матчі з Мальтою команда мала всі шанси: після нічиєї 9:9 у третьому періоді ми навіть вели 11:10, але прикро поступилися — 13:11. Франція була очевидним фаворитом, і нав’язати їм боротьбу було непросто. А от гра з Португалією мене справді надихнула: хлопці діяли гідно, боролися до останньої секунди, навіть попри втрату шансів на вихід. Особливо хочу відзначити роботу тренерського штабу на чолі з Олексієм Шведовим. Ми суттєво омолодили склад — з’явилося багато нових імен. Приємно бачити гравців із різних куточків України: Одеської, Закарпатської, Харківської, Львівської шкіл водного поло. Багато хто з них виступає за кордоном і має постійну ігрову практику. Ці хлопці вже стали лідерами збірної України, і я щиро вдячний їхнім тренерам за вклад у розвиток наших ватерполістів. Так, завдання не було виконане, але я побачив команду, яка дихає як одне ціле. А це — найголовніше. Це — основа майбутнього.
– Вперше зі збірною працював іноземний фахівець — хорват Йошко Крекович. Як це позначилося на команді?
– Це був дуже важливий і, я б сказав, стратегічний досвід. Йошко Крекович ще до старту зборів досконало вивчив кожного гравця. Він одразу увійшов у колектив, відчув його пульс і швидко знайшов спільну мову не лише з гравцями, а й з усім тренерським штабом. І навіть мовний бар’єр не завадив — у нього було щире бажання допомогти, і це відчували всі. Його енергія, присутність на кожному моменті гри, реакція на суддівські рішення, комунікація з командою — все це справляло сильне враження. Він жив грою разом з нами. Це тільки початок. Уже незабаром Йошко Крекович почне працювати і з нашими командами U18, і, впевнений, ця співпраця з нашими тренерами — Олексієм Шведовим, Тимуром Шиліним — дасть багато якісних результатів.
– Напередодні Кубка України стався черговий акт терору з боку росії. Масовий обстріл Києва. Постраждав і басейн КПІ. Це удар і по спортивній інфраструктурі. Як це позначиться на водному поло у столиці?
– Так, це ще один жахливий акт російського терору. Знову під прицілом — мирні обʼєкти, цивільна інфраструктура, зокрема — спортивна. Басейн Київського політехнічного інституту — важливе місце для наших змагань, тренувань, і його пошкодження — болюче не лише фізично, а й морально. Це ще один удар по водному поло, яке й так функціонує в умовах браку басейнів і ресурсів.
Але попри це — ми вистоїмо. Хочу подякувати нашим захисникам, силам ППО, ЗСУ, ССО — завдяки їм ми взагалі маємо змогу грати, тренуватись, жити.
Так, сьогодні інфраструктурні втрати — це серйозна проблема, але ми не можемо дозволити собі зупинитись. Ми маємо боротися за збереження спорту, за його розвиток. Бо це — частина нашого опору, нашої сили і майбутньої перемоги.
– Попереду — Кубок України серед чоловіків і жінок. Чого очікувати?
– Чемпіонат України вже показав: конкуренція росте, команди б’ються до останнього туру. А Кубок — ще інтенсивніший: усього кілька днів — і маємо переможця. Очікую на яскраві поєдинки, інтригу, спортивну драму. Надіюся, що нас знову хтось здивує — приємно здивує. Наші вболівальники заслуговують на емоції, і ми зробимо все, щоб вони їх отримали. Матчі транслюватимемо на YouTube-каналі Федерації, тому щиро запрошую до перегляду. А командам бажаю наснаги, видовищної гри і справжньої спортивної відваги!
Про підсумки єврокваліфікації, нове покоління гравців, перші кроки Йошко Крековича та виклики, з якими стикається українське водне поло в умовах війни — у розмові з президентом Федерації водного поло України Олександром Свіщовим.
– Пане Олександре, нещодавно завершилися кваліфікації до чемпіонату Європи серед чоловіків і жінок. На жаль, українські збірні не пробились до фінального етапу. Як Ви оцінюєте виступ команд?
– Обидві наші команди мали амбітну мету — вийти до фінальної стадії. Група була складна як у жінок, так і в чоловіків, але я побачив у гравцях характер і бажання боротися. Жіноча збірна наразі проходить етап оновлення: новий тренер формує молодий колектив, і для багатьох дівчат це був дебют на такому високому рівні.
Михайло Лебедєв виконує велику й кропітку роботу. Водночас це чудовий шанс для гравчинь: показала гру — отримаєш виклик до збірної. Але для зростання потрібні не лише талант і мотивація, а й терпіння, стабільність, довіра. Ця команда має потенціал стати справжньою силою.
– А як Ви оцінюєте виступ чоловічої збірної?
– У цій кваліфікації я побачив у хлопців справжній вогонь в очах. У матчі з Мальтою команда мала всі шанси: після нічиєї 9:9 у третьому періоді ми навіть вели 11:10, але прикро поступилися — 13:11. Франція була очевидним фаворитом, і нав’язати їм боротьбу було непросто. А от гра з Португалією мене справді надихнула: хлопці діяли гідно, боролися до останньої секунди, навіть попри втрату шансів на вихід. Особливо хочу відзначити роботу тренерського штабу на чолі з Олексієм Шведовим. Ми суттєво омолодили склад — з’явилося багато нових імен. Приємно бачити гравців із різних куточків України: Одеської, Закарпатської, Харківської, Львівської шкіл водного поло. Багато хто з них виступає за кордоном і має постійну ігрову практику. Ці хлопці вже стали лідерами збірної України, і я щиро вдячний їхнім тренерам за вклад у розвиток наших ватерполістів. Так, завдання не було виконане, але я побачив команду, яка дихає як одне ціле. А це — найголовніше. Це — основа майбутнього.
– Вперше зі збірною працював іноземний фахівець — хорват Йошко Крекович. Як це позначилося на команді?
– Це був дуже важливий і, я б сказав, стратегічний досвід. Йошко Крекович ще до старту зборів досконало вивчив кожного гравця. Він одразу увійшов у колектив, відчув його пульс і швидко знайшов спільну мову не лише з гравцями, а й з усім тренерським штабом. І навіть мовний бар’єр не завадив — у нього було щире бажання допомогти, і це відчували всі. Його енергія, присутність на кожному моменті гри, реакція на суддівські рішення, комунікація з командою — все це справляло сильне враження. Він жив грою разом з нами. Це тільки початок. Уже незабаром Йошко Крекович почне працювати і з нашими командами U18, і, впевнений, ця співпраця з нашими тренерами — Олексієм Шведовим, Тимуром Шиліним — дасть багато якісних результатів.
– Напередодні Кубка України стався черговий акт терору з боку росії. Масовий обстріл Києва. Постраждав і басейн КПІ. Це удар і по спортивній інфраструктурі. Як це позначиться на водному поло у столиці?
– Так, це ще один жахливий акт російського терору. Знову під прицілом — мирні обʼєкти, цивільна інфраструктура, зокрема — спортивна. Басейн Київського політехнічного інституту — важливе місце для наших змагань, тренувань, і його пошкодження — болюче не лише фізично, а й морально. Це ще один удар по водному поло, яке й так функціонує в умовах браку басейнів і ресурсів.
Але попри це — ми вистоїмо. Хочу подякувати нашим захисникам, силам ППО, ЗСУ, ССО — завдяки їм ми взагалі маємо змогу грати, тренуватись, жити.
Так, сьогодні інфраструктурні втрати — це серйозна проблема, але ми не можемо дозволити собі зупинитись. Ми маємо боротися за збереження спорту, за його розвиток. Бо це — частина нашого опору, нашої сили і майбутньої перемоги.
– Попереду — Кубок України серед чоловіків і жінок. Чого очікувати?
– Чемпіонат України вже показав: конкуренція росте, команди б’ються до останнього туру. А Кубок — ще інтенсивніший: усього кілька днів — і маємо переможця. Очікую на яскраві поєдинки, інтригу, спортивну драму. Надіюся, що нас знову хтось здивує — приємно здивує. Наші вболівальники заслуговують на емоції, і ми зробимо все, щоб вони їх отримали. Матчі транслюватимемо на YouTube-каналі Федерації, тому щиро запрошую до перегляду. А командам бажаю наснаги, видовищної гри і справжньої спортивної відваги!