Міністр молоді та спорту України Матвій Бідний відвідав турнір з водного поло памʼяті Віталія Лісуна. Про ці змагання, Україну на Олімпіаді та спроби повернення росіян на міжнародну спортивну арену очільник міністерства поспілкувався з медіацентром Федерації водного поло України.
Дуже важливо, що, не зважаючи на те, що сьогодні дійсно складний, але й визначний для нашої країни час, ми продовжуємо виховувати нашу молодь, і робимо це на таких прикладах, як памʼять про нашого героя Віталія Лісуна. Це була людина, яка справді віддана спорту, яка все життя присвятила своїй справі й дійсно була фанатом водного поло. Справді важливо, що збираються молоді спортсмени і розуміють, що є такий приклад. Я впевнений, що саме ця молодь завтра буде відбудовувати Україну і робитиме це згідно з тими цінностями, які ми закладаємо їм шляхом проведення таких заходів.
Завжди був розважливий, наполегливий. Ми могли посперечатися у якихось питаннях коли я посів посаду заступника міністра молоді та спорту, у нас були дискусії. Але це була справжня, послідовна, зважена і мудра людина. І те, що він з перших днів пішов добровольцем на захист нашої країни, хоча мав всі підстави уникнути служби, нікого навіть не здивувало. Це дійсно приклад людини, на яку має орієнтуватися наша молодь.
Сьогодні питання фізичної культури і спорту – це питання державної безпеки, про це сказав Президент України під час минулорічного звернення до Парламенту. Відтак, і державна політика формується навколо цієї беззаперечної істини. Ми маємо виховувати здорове покоління, формувати здорову націю, яка буде готова сьогодні захищати, а завтра – відбудовувати нову, незалежну, спроможну країну.
Безумовно, позитивно. Під час такої страшної війни наша країна здатна повноцінно вибороти 140 ліцензій, коли нам ніхто не робив ніяких уступок, і під власним прапором брала участь змаганнях та посіла потужне місце. Це є ознакою спроможності України як потужного міжнародного гравця не тільки в спорті. Це приклад суспільства, яке готове вмирати за свої цінності, але не коритися ворогу. Я вважаю, що це наша перемога. Країни-агресора не було практично на цих іграх, і це теж наша дуже велика перемога. Прапор країни-терориста був заборонений на всіх локаціях Олімпіади та Паралімпіади. Це один з тих позитивних кейсів, які ми маємо розвивати. І спорт, успіх в спорті має стати частиною нашого національного бренду в Україні.
Спроби повернутися на міжнародну арену вони робили постійно, і це почалося не лише після Олімпіади, а було й до неї. Це була дуже тривала й запекла боротьба. Ми, спільно з Національним олімпійським комітетом, з нашими національними федераціями та журналістською спільнотою послідовно продовжуємо відстоювати на теренах спортивної дипломатії принцип нульової толерантності до агресора, до країни, яка порушує міжнародні цінності, яка використовує спорт і спортсменів в межах злочинної пропаганди, і це наша чітка позиція, яку ми відстоюємо. На міжнародному конгресі шахової федерації повністю були заблоковані всі прагення росіян, не зважаючи на те, що вони дуже ретельно до того готувалися. І так само буде в майбутньому, ми будемо неухильно відстоювати позицію, що представникам терористів не місце у міжнародній спортивній спільноті, а також культурній та будь-якій іншій сферах. Вони мають стати персонами нон ґрата на будь-яких майданчиках, поки триває війна.
- Пане міністре, ви як очільник українського спорту в цей непростий час, як ставитеся до проведення подібних змагань, якими вшановують памʼять Героїв? Адже дехто може казати, що це не на часі.
Дуже важливо, що, не зважаючи на те, що сьогодні дійсно складний, але й визначний для нашої країни час, ми продовжуємо виховувати нашу молодь, і робимо це на таких прикладах, як памʼять про нашого героя Віталія Лісуна. Це була людина, яка справді віддана спорту, яка все життя присвятила своїй справі й дійсно була фанатом водного поло. Справді важливо, що збираються молоді спортсмени і розуміють, що є такий приклад. Я впевнений, що саме ця молодь завтра буде відбудовувати Україну і робитиме це згідно з тими цінностями, які ми закладаємо їм шляхом проведення таких заходів.
- Ви працювали з Віталієм Лісуном. Що можете сказати про нього як про людину і як про українця?
Завжди був розважливий, наполегливий. Ми могли посперечатися у якихось питаннях коли я посів посаду заступника міністра молоді та спорту, у нас були дискусії. Але це була справжня, послідовна, зважена і мудра людина. І те, що він з перших днів пішов добровольцем на захист нашої країни, хоча мав всі підстави уникнути служби, нікого навіть не здивувало. Це дійсно приклад людини, на яку має орієнтуватися наша молодь.
- Яке ставлення уряду, Президента, представників Кабінету Міністрів до спорту в такий непростий для країни час, коли на першому місці – війна?
Сьогодні питання фізичної культури і спорту – це питання державної безпеки, про це сказав Президент України під час минулорічного звернення до Парламенту. Відтак, і державна політика формується навколо цієї беззаперечної істини. Ми маємо виховувати здорове покоління, формувати здорову націю, яка буде готова сьогодні захищати, а завтра – відбудовувати нову, незалежну, спроможну країну.
- Цього літа відбулися найважливіші змагання чотириріччя: Олімпійські та Паралімпійські ігри у Парижі. Ви, як міністр спорту, як оціните результат, який показала Україна?
Безумовно, позитивно. Під час такої страшної війни наша країна здатна повноцінно вибороти 140 ліцензій, коли нам ніхто не робив ніяких уступок, і під власним прапором брала участь змаганнях та посіла потужне місце. Це є ознакою спроможності України як потужного міжнародного гравця не тільки в спорті. Це приклад суспільства, яке готове вмирати за свої цінності, але не коритися ворогу. Я вважаю, що це наша перемога. Країни-агресора не було практично на цих іграх, і це теж наша дуже велика перемога. Прапор країни-терориста був заборонений на всіх локаціях Олімпіади та Паралімпіади. Це один з тих позитивних кейсів, які ми маємо розвивати. І спорт, успіх в спорті має стати частиною нашого національного бренду в Україні.
- Після Олімпійських та Паралімпійських ігор почалися деякі рухи, аби повертати росію та білорусь у спорт. Наприклад, у міжнародній федерації шахів вносили пропозицію поновити їхнє членство. Які, на вашу думку, потрібно робити кроки, щоб спортсмени країн-агресорів не повернулися на змагання?
Спроби повернутися на міжнародну арену вони робили постійно, і це почалося не лише після Олімпіади, а було й до неї. Це була дуже тривала й запекла боротьба. Ми, спільно з Національним олімпійським комітетом, з нашими національними федераціями та журналістською спільнотою послідовно продовжуємо відстоювати на теренах спортивної дипломатії принцип нульової толерантності до агресора, до країни, яка порушує міжнародні цінності, яка використовує спорт і спортсменів в межах злочинної пропаганди, і це наша чітка позиція, яку ми відстоюємо. На міжнародному конгресі шахової федерації повністю були заблоковані всі прагення росіян, не зважаючи на те, що вони дуже ретельно до того готувалися. І так само буде в майбутньому, ми будемо неухильно відстоювати позицію, що представникам терористів не місце у міжнародній спортивній спільноті, а також культурній та будь-якій іншій сферах. Вони мають стати персонами нон ґрата на будь-яких майданчиках, поки триває війна.